Блог вчителя початкових класів та організатор учнівських об'єднань Юрійчук Анни: Педагогіка

Комунальний вищий навчальний заклад

«Бериславський педагогічний коледж імені В.Ф. Беньковського»

Херсонської обласної ради

Портфоліо з педагогіки

розділ «Дидактика»

студентки 111 групи

спеціальності 5.01010201

«Початкова освіта»

Бондар Анни

Тема: Зміст освіти

Освіта – це процес і результат оволодіння учнями системою наукових знань і пізнавальних умінь і навичок, формування на їх основі світогляду, моральних і інших якостей особистості, розвиток її творчих сил і здібностей.

Державний стандарт ЗО – це звід норм і положень, що визначають державні вимоги до освіченості учня і випускників шкіл на рівні початкової, базової та повної загальної середньої освіти, гарантії держави щодо її здобуття.

Державний стандарт ПЗО – визначає зміст ПЗО, який ґрунтується на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави.

Навчальний план – це державний документ , затверджений МОН , в якому визначається для кожного типу загальноосвітніх навчально–виховних закладів, перелік навчальних предметів, порядок їх вивчення за роками, кількість тижневих годин на їх вивчення, структура навчального року.

Види навчального плану:

· базовий навчальний план;

· типовий навчальний план;

· робочий навчальний план.

Базовий навчальний план – визначає зміст і структуру ПЗО за допомогою інваріантної і варіативної складових, якими встановлюється погодинне співвідношення між освітніми галузями, гранично допустиме тижневе навантаження учнів та загальнотижнева кількість годин.

Типовий навчальний план – розробляється на основі базового начального плану, де зміст освіти реалізується шляхом вивчення навчальних предметів і курсів інваріантної складової.

Робочий навчальний план – складається щороку на основі типового навчального плану, де конкретизується варіативна складова ПЗО з урахуванням особливостей організації навчального процесу.

Структура навчального плану:

· Інваріантна складова;

· Варіативна складова.

Інваріантна частина навчального плану – визначає перелік навчальних дисциплін, які є обов’язковими для вивчення в усіх школах.

Варіативна частина навчального плану – має рекомендаційний характер, передбачає перелік навчальних дисциплін, які введені до робочого навчального плану за рішенням ради школи.

Освітні галузі інваріантної частини:

· «Мови і літератури»;

· «Математика»;

· «Природознавство»;

· «Здоров’я і фізична культура»;

· «Технології»;

· «Мистецтво».

Варіативна частина включає: індивідуальні та групові заняття курси за вибором, профільне навчання, факультативи.

Навчальна програма – це державний документ, що визначає зміст і обсяг знань, умінь і навичок з кожного навчального предмету, які необхідно засвоїти, зміст розділів і тем, з розподілом їх за роками навчання.

Види програм:

· Державний ( інваріативний) компонент → типові програми.

· Варіативні - авторські програми.

· Робочі навчальні програми.

Принципи побудови навчальних програм:

· Лінійна;

· Концентрична.

Лінійна побудова - передбачає вивчення предмета відповідно до логіки, близької до логіки та методів дослідження науки, з поступовим ускладненням завдань на базі раніше вивченого; виклад кожного розподілу навчального предмету здійснюється з тим ступенем глибини, який диктується завданнями навчання без повернення до нього на наступних ступенях навчання.

Концентрична побудова - передбачає повторюваність навчального матеріалу в ускладненому вигляді на наступному рівні навчання.

Підручник – це навчальна книга, в якій:

· розкривається зміст навчального матеріалу з певного предмета відповідно до вимог шкільної програми; основні і необхідні засоби навчання, призначені для учнів з метою допомогти в оволодінні змістом того чи іншого навчального предмету;

· джерело знань для учнів;

· засіб навчання самостійній роботі.

Групи вимог:

· педагогічні;

· методичні;

· поліграфічні.

Розрізняють такі типи підручників:

· інформаційні;

· проблемні;

· програмовані;

· комплексні;

· електронні.

Вимоги до підручника

· Орієнтація на загальнолюдські цінності (ненав’язливо і проникливо проповідувати любов і повагу до ближніх своїх, вчити любити і берегти рідну оселю, вулицю, місто, рідну мову, виховувати культуру…).

· Позбутися безликості текстів та безособово–наказової форми викладу матеріалу. Використовувати тексти з елементами довірливої розповіді, спрямованої безпосередньо до тих, хто читає.

· Відповідати психологічній умовно рефлекторній теорії навчання (стимул – реалізація – S-R) навчальна діяльність повинна стимулювати і викликати позитивну реакцію.

Навчальний посібник – це навчальна книга, в якій подається зміст навчального матеріалу, що не завжди відповідає вимогам діючої програми, а виходить за її межі, визначаються додаткові запитання, завдання, спрямовані на розширення пізнавальних інтересів учнів, розвиток їх самостійної пошукової пізнавальної діяльності.

Тема: Принципи навчання

Принципи навчання – це певна система вихідних, основних дидактичних вимог до процесу навчання, реалізація (виконання) яких забезпечує його необхідну ефективність; визначають характер діяльності вчителя і учнів, викладання і учіння.

Правила навчання → виходять з принципів і є окремими положення того чи іншого принципу, застосування його в навчальній ситуації.

Правило навчання – це практичне судження про діяльність за певних умов для досягнення певних цілей; засноване на загальних принципах навчання.

Приклад правил А. Дістервега:

· Керуйся при навчанні природними ступенями розвитку дитини.

· Починай навчання виходячи з рівня розвитку учня і продовжуй його послідовно, безперервно.

· Переходь від близького до далекого, від простого до складного, від більш легкого до більш складного, від відомого до невідомого.

· Вчи наочно!

· Турбуйся про те, щоб учні не забували того, що вивчили.

Класифікація принципів навчання:

1. Принципи наочності.

2. принципи науковості навчання.

3. Принципи доступності навчання.

4. Принципи свідомості і активності навчання.

5. Принципи міцності знань, умінь, навичок.

6. Принципи систематичності і послідовності навчання.

7. Врахування вікових та особистих особливостей у навчанні.

8. Виховний характер навчання.

9. Зв'язок теорії з практикою.

Тема: Методи навчання

Метод навчання – це спосіб спільної роботи вчителя з учнями, що спрямований на розв’язання навчальних, виховних і розвивальних завдань в процесі навчання.

Метод навчання – це спосіб спільної діяльності між вчителем та учнем, який спрямований на розв’язання освітніх, розвивальних та виховних завдань.

Метод (від гр. methodos) – шлях до чогось, спосіб пізнання.

Структурними елементами методу навчання є:

· Методичний прийом;

· Засіб навчання.

Методичний прийоми - це допоміжні способи при даному методі; не виконують самостійної функції по передачі та засвоєнню знань, умінь, навичок учнями.

Засоби навчання – матеріальне забезпечення навчального процесу – наочність, допоміжна література, ТЗН – що забезпечує його необхідну ефективність.

Підходи до класифікації методів навчання:

· За головним суб’єктом діяльності;

· За навчальною метою;

· За логікою викладання;

· За специфікою навчального предмету;

· За джерелом знань;

· За характером пізнавальної діяльності і самостійності учнів.

Класифікація за джерелом знань:

· Словесні: розповідь, бесіда, робота з підручником і книгою, пояснення;

· Наочні – демократизація, ілюстрація, спостереження;

· Практичні – вправи, практичні роботи, лабораторні, творчі роботи.

Класифікація за характером пізнавальної діяльності і самостійності учнів:

· пояснювально–ілюстративний;

· репродуктивний;

· методи проблемного викладу знань учителем;

· частково–пошуковий;

· дослідницький.

Пояснення – розкриття закономірностей, ознак предметів, явищ дійсності.

Вимоги:

- вчителю необхідно глибоко знати науковий зміст навчальної дисципліни,

- відібрати необхідний матеріал, визначити глибину пояснення,

- чітка постановка мети,

- виділити теоретичні положення, визначити засоби доведення (допомагає програма),

- продумана система питань,

- послідовність і науковість викладу з використанням фактичного матеріалу, який був би цікавий учням,

- обов’язкові узагальнення, формулювання правил.

Розповідь – послідовний виклад питання, присвяченого повідомленню фактів, подій, опису місця, віддалених часом або простором.

Вимоги:
1.Плановість, чіткість побудови.
2.Емоційність, образність.
3.Переконливість.
4.Мобілізація і утримування уваги учнів під час розповіді.
5.Нетривалість розповіді (6р. - 4-5хв.), (7р. - 5-7хв.).

Спостереження - планомірне, більш чи менш тривале сприйняття, що дає можливість простежити протиріччя певного явища або ж зміни, які відбуваються в об’єктах сприйняття; активна форма чуттєвого пізнання, що має на меті накопичення фактів, утворення початкових уявлень про об’єкти оточуючого світу; сприймання, що тісно пов’язана з мисленням.

Спостереження - необхідна професійна якість вчителя, важлива риса кожної особистості – і вчителя, і учня.

Метод ілюстрації передбачає показ учням ілюстративних посібників і плакатів, карт, замальовок на дошці, картин, портретів і т.д.

Метод демонстрування пов'язаний з демонстрацією прикладів, дослідів, технічного устаткування, препаратів, показ кінофільмів, діафільмів, таблиць, муляжів.

Метод вправ – один з найважливіших способів формування в учнів навичок і умінь. Він передбачає цілеспрямоване і багаторазове повторення учнями певних дій та операцій (практичних чи розумових) з метою формування навичок та вмінь.

Лабораторна робота – важливий засіб ознайомлення учнів з методом експериментального дослідження у природничих науках, розвивають технічні навички і уміння, сприяють формуванню діалектико – матеріалістичного світогляду учнів.

Лабораторна робота – метод, який має на меті безпосереднє вивчання учнями в шкільних умовах предметів і явищ природи за допомогою спеціального обладнання;

вчить працювати з приладами, апаратурою і інструментами, озброєння учнів уміннями і навичками політехнічного характеру, знайомство з методикою наукового експерименту (проведення дослідів, дослідження);

учні спостерігають і відтворюють явища, аналізують їх, проводять експерименти, роблять висновки, узагальнення, розв’язують практичні завдання;

розвивається спостережливість, пізнавальні здібності, ініціатива, самостійність;

виховують технічну культуру, культуру праці, бережне ставлення до майна, вміння працювати в колективі;

долати труднощі.

Практичні роботи – вироблення і закріплення практичних умінь і навичок.

Бесіда — це форма спілкування з метою обміну думками, інформацією, почуттями тощо.

Слово “інтерактив" походить від англійського слова “interact”. “Inter” - це взаємний, “act” - діяти. Інтерактивний - здатний взаємодіяти або перебувати в режимі бесіди, діалогу з будь-чим (наприклад, комп’ютером) або з будь-ким (людиною).

Інтерактивне навчання - це специфічна форма організації навчальної діяльності, мета якої – забезпечення комфортних умов, за яких кожен учень відчував би свої успіхи, інтелектуальну роботу, продуктивність навчання, недопущення домінування однієї думки над іншою, яке реалізується через впровадження інтерактивних методів навчання.

М. Кларін класифікує інтерактивні методи навчання за принципом активності:

• фізична (зміна робочого місця, виконання записів, малювання тощо);

• соціальна (ставлення запитань, формулювання відповідей тощо);

• пізнавальна (доповнення відповідей, виступ, самостійний пошук розв'язання проблеми тощо).

О. Пометун і Л. Пироженко об'єднують форми інтерактивного навчання у чотири групи, залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

• кооперативне навчання (робота в парах, трійках, карусель, робота в малих групах, акваріум тощо);

• колективно-групове навчання (мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, «навчаючи – вчуся», «ажурна пилка» та ін.);

• ситуативне моделювання (імітаційні ігри, рольова гра, драматизація та ін.);

• опрацювання дискусійних питань (метод ПРЕС, «займи позицію», «дискусія» тощо).

М. Скрипник у свою класифікацію інтерактивних методів навчання поклала такий принцип навчання, як взаємодія – діалог. Дослідниця визначає наступні інтерактивні методи навчання:

• інформаційні («Моє ім'я», «Весела Віра», «Перше знайомство», «Хвилина мого життя», «Паперові літаки», «Мені подобається...», «Іменні жетони»);

• пізнавальні («Від А до Я»);

• мотиваційні («Мої очікування», «Лист до самого себе», «Самооцінка», «Інтерв'ю»);

• регулятивні («Виробимо правила»).

Проблемне навчання це:

- навчання при якому учні отримують знання не в готовому вигляді а шляхом самостійного дослідження.

- «Створення ланцюга проблемних ситуацій і управління діяльністю учні по самостійному розв’язанню навчальних проблем становить суть процесу проблемного навчання» (Махмутов М.І.)

Проблемне навчання – це навчання, що ґрунтується на управлінні процесом самостійного розв’язання учнями практичних чи теоретичних завдань (В. Оконь).

Програмоване навчання – комплексна система навчання, яка передбачає використання нових засобів навчання (спеціальні програмовані підручники, навчальні машини) і нові організаційні форми навчання.

Види програмування:

· Машине ( учбовий матеріал оформляється у вигляді програм, що кодуються за допомогою навчальних машин)

· Безмашинне (учбовий матеріал оформляється у вигляді програмованого підручника або інших видів друкованих посібників)

Способи програмування:

· Лінійне (правильно чи ні виконав завдання);

· Розгалуджене ( завдання з вибором відповіді і учень при цьому одержує інформацію, зміст і призначення якої залежить від зробленого вибору)

Пояснювально–ілюстрований метод – основне призначення в організації засвоєння інформації учнями.

Репродуктивний метод - характеризує діяльність учня, передбачає організуючу, спонукальну діяльність вчителя. Вчитель користується усним і друкованим словом, наочністю різного виду, учні користуються тими ж засобами для виконання завдань, маючи зразок, що повідомлений і показаний вчителем.

Частково-пошуковий метод (еврестичний) - метод, при якому вчитель організовує участь школярів у виконанні окремих кроків пошуку

Тема 1. Учитель, його соціальні функції